Питання стоїть у загальному: а кому це нам - українській ФСО, орієнтувальникам України чи просто регіональній ФСО, скажімо Львівській. Гортаючи сторінку неофіційоного найзагальнішого українського форуму, можна було дещо прочитати на цю тему. Одна з них - придбати для спілки ветеранів і безоплатно давати клубам для проведення змагань при умові поповнення втраченого, виглядає непогано. Принаймні цією системою можна було б обслуговувати національні чемпіонати. Висловлювалась також думка, що електронна відмітка ще може „зачекати” із придбанням. Але повернемось до нашого регіону і спробуємо стисло проінформувати про перебіг подій на цю тему.

1.Так от, намагання зробити спробу купити спортідент виявила у серпні 2002 Львівська ФСО. Вирішено було придбати мінімально-можливий комплект для проведення чемпіонату України і обслуговувати поки лише елітні групи. Для цього необхідно було 30 станцій і 100 карток. Зима і так вже прописалася у нас, та й літні змагання по трохи можна було б брати.
2. Робиться спроба одержати деякі кошти у спонсорів. Спонсори може б і згодились, але то максимум десь до 1000$.
3. Контакт зі Спортідентом” мав не втішливі фінансові результати: вартість комплекту складала 3700 €.
4. Оскільки 25% коштів це не 100%, то спробу придбати вирішено відкласти до кращих часів. Але інформація, що ми шукаємо спонсорів , „висить” на сайті.
5.Через деякий проміжок часу надходить цікава пропозиція із USA. Тамтешні орієнтувальники, вихідці із західних областей України, готові поплатити мінімальний комплект, якщо він буде сумісно використовуватись із чернівецькою ФСО. Після невеликої перевірки мейлу по певній методиці (липу ми вже отримували і не раз), висилаємо рахунок в USA Грегу Балтеру, який взяв на себе цю ініціативу. Сума виявилася, звичайно, серйозною і наші друзі із USA згоджуються поплатити до 1500 $. Наступні переговори в очній формі мають бути проведені в USA, де буде розглянуто умови збереження і використання Sportident -у. Не виключено, що наші сусіди одержать цю систему. І якщо нам вдастся позичити у них її на 1-2 старти в рік, то це виглядатиме теж непогано.
6. Тим часом „Спортідент” висилає пропозицію на скидку у 55% на станції. Але пропонуються станції 2-х річної давності, лише 30 штук і лише 1-у клієнту з України. Під кінець грудня 2002 р. представники фірми запрошують до себе на переговори у Німеччину, але зупинитись у Німеччині на короткий час не має змоги і переговори переносяться до наступного разу. Тай достатньої кількості грошей не має, щоб хоча б частково купити систему.
7. Ще рік назад вивчалася можливість розробку власної дешевої системи. Тоді ми б вклались у 25 € за станцію, 5 € за кварточку. Москвичі щось подібне зробили. Але ми б не змогли конкурувати з „емітом” та „спортідентом” і нікому би її не продали (ми програємо по дизайну станцій, карточок, і по зручності відмітки - вона нагадувала б „еміт”, але без фіксації відмітки на папері) і „варилися” б у власному соку.
Ось такі етапи і поки вони є безрезультатні.

Але тут виникає ряд питань.
1. Станції повинні охоронятись (вартість стансції 70 €), бо на Львівщині поки ще не вмерла традиція знімати КП з метою зриву змагань (про всі зафіксовані випадки, як і коли це робилось, на яких змаганнях, і т.д. можна написати окрему статтю). Значить потрібно 25 суддів додатково. 25 суддів знайдется.
2. Sim карточка коштує 20 €. Оптимально перед змаганнями було б брати під заставу з кожного учасника по 100 грн. (потім всі 100 вертати). Але скільки учасників мають вільні 100 грн. і що робити з дитячими категоріями, які точно сотку не знайдуть, а карточку можуть загубити елементарно? І чи потрібно, скажімо, головному секретарю, додатковий менінгіт зібрати з 500 учасників 10000 €, носитися з ними і потім роздавати гроші назад?
3. Звичайно ідеально, що кожен повинен мати свою карточку. Але тут му підійшли ще до одного принципового питання: еміт, який лежить під ліжком вже 2 роки (комплект неповний) чи спортідент? А тепер уявіть ситуацію. Львів купляє Sportident, а інші 10 клубів вирішують і купляють Emit. Тоді Львів залишається у ізоляції, практично, у прольоті. Бо для серйозних змагань треба 500-700 карточок і мінімум 50 станцій. А це (як і те, що ми маємо зараз) нам точно вже буде не по кишені. Так що ми вирішили поки утриматися від електронної відмітки до вирішення українськими клубами (чи ФСО України, чи відповідною робочою групою) цього важливо-політичного питання. Я розумію, що придбання іншої техніки для проведення змагань є теж важливим питанням, але кожен клуб може собі ці питання вирішити самостійно, чи купляти, чи взяти в оренду. А ось питання із відміткою - це загальне питання і його треба починати вирішувати вже, принаймні політично.
PS: випадково на сайті Emita прочитав цікаву інформацію, що вперше на етапі кубку світу із орієнтування на лижах буде використана безконтактна система відмітки. Учасник лише повинен проїхати через коло, радіусом 3 м і у його карточці буде зафіксована відмітка. Так що „змагання” між виробниками електронної відмітки тривають.

ОК, 3.01.2003