Не так давно збірна області повернулась додому з особистого Чемпіонату України, що пройшов в м. Києві. Ми дуже сподівались, що організація чемпіонату буде на належному рівні, оскільки вже були „ситі по горло” анульованими дистанціями. До того ж на чемпіонат завітали іноземці, які морально не готові до таких речей, як неправильно поставлений КП, або відсутність на карті якогось кольору...

Нажаль наші пригоди почалися в день від’їзду до Києва – організатори не зауважили нашої заявки на проживання і запропонували нам єдино можливий варіант – підвальне приміщення одного з житлових будинків, де знаходиться тур клуб „Робінзон”. В принципі, до честі директора клубу сказано, місце нашої дислокації виявилось досить цікавим: чистим, нормально оформленим, адаптованим до занять альпінізмом, повним ентузіазму. Був єдиний недолік – відсутність вентиляції (при температурі повітря 30-35 С) та можливості приготування їжі, але хіба нас зупинить така дрібничка!?!

Загалом змагання лишили по собі приємні враження: цікаві дистанції, хороші карти, правильно поставлені контрольні пункти, майже всі правильні легенди (за винятком Ж-20, кваліфікація довгої). Також варто відмітити оперативність роботи секретаріату та ІТ-групи під керівництвом Д. Нальотові – протоколи друкувалися вчасно, їх разом зі сплітами можна було знайти в Інтернеті вже вечором.

Незадовільну оцінку організаторам можна поставити за останній день змагань – фінал спринту. Через непоінформованість адміністрації та працівників лікарні, на території якої проходила частина дистанції Чемпіонату України, санітарки привласнили один з контрольних пунктів чоловічої еліти (в господарстві все згодиться). Проте найцікавіше трапилось з спортсменкою саме нашої області (чи то в нас на обличчі написано, що ми зі Львова!?) Настею Літвіновою. ЇЇ враження: „Коли я бігла на 2 КП через забудовану територію, як виявилось територію лікарні (!!!), мене спіймали два здоровенних санітари, відібрали в мене карту, скрутили і накричали за те, що психічно хворі люди бігають територією лікарні і ламають кущі. Я намагалась пояснити, що це Чемпіонат України, проте мене не слухали і протримали понад 5 хвилин, а відпустили, коли дізнались, де адміністрація змагань. Звичайно, для мене все було втрачено і продовжувати змагання вже не хотілось... Я фінішувала з 26 результатом.”

До речі,  кілька КП фіналу довгої дистанції стояли в околицях районного моргу. Цей факт зауважив Бабич Сергій, коли на його очах з приміщення, поряд з яким пробігала вся Ч/Ж 21е, виносили трупів... Звичайно, ніяких думок і аналогій в нас з цього приводу не виникало!

Наша збірна з розумінням поставились до всяких маленьких ЧП, оскільки головний суддя, Віктор Кір’янов, взяв на свої плечі величезну роботу – організацію Чемпіонату Світу 2007. Ми щиро бажаємо йому успіхів, розуміння та підтримки з боку функціонерів та держави в цьому нелегкому завданні і сподіваємось на краще!

19.06.2007 р.