Громадяни орієнтувальники!

Те, про що так довго говорили нарешті сталося – Олімпійські Ігри, себто ІІІ Всеукраїнські спортивні ігри зі спортивного орієнтування відійшли в історію. Говорити про якесь грандіозне спортивне свято за досить прохолодного відношення до нашого виду спорту у Держкомспорті звичайно не доводиться. Але організатори  - Лубняни-Полтавчани зробили все можливе і провели змагання на досить високому організаційному  рівні. Урочисте відкриття на стадіоні, ВЧАСНИЙ від'їзд  автобусів, вчасний старт, просто реактивна видача  результатів на плашках, намети для переодягання на старті, вода на фініші та бочкове пиво у пересувному буфеті, що ще потрібно людині для повного щастя? Потрібні, виявляється, ще й цікаві дистанції. Ну тут я змушений кинути ложку дьогтю. Перед організаторами стояло завдання зробити так, щоб дистанцію подолала максимальна кількість учасників і якомога більше команд отримало залікові бали. І вони із цим впорались, дистанції були дуже простими. Ще один недолік – це друк карт на лазерному принтері. Може я і придираюсь,  може я постарів і погано бачу, але важко мені було на бігу побачити 4 квадратних міліметри білого лісу, два зелених штриха чи пересихаючу канаву на блідо-жовтому фоні поля.

З  технічної  точки зору найцікавішою була дистанція спринту (коротка). Ліс із великою кількістю  галявин (а може галявина із кусками лісу різної прохідності) вимагали постійної концентрації уваги та читання карти (не усім це вдалося). Тут доводилось бігти і по траві, і через болото, зникаючими стежками і наїждженими дорогами, стрибати через рівчаки та продиратись через зарослі акації, а інколи і повзком. Власне через цю прикрість, тобто густі непрохідні (але пролазні) зарослі, не позначені на карті, де було втрачено близько 1,5 хв. Бабич Сергій розташувався  у протоколі на 9-й позиції, за крок від залікової вісімки на спринті, Сашко Бевзюк тут був 11-им. Надя Волинська на цій же дистанції  теж  зробила кілька помилок і посіла третє місце за що і отримала свою бронзову медаль. На короткій дистанції Літвінова Настя та Котило Галина посіли 14-те та 15-те місця, Костя Маясов був 13-им, а мені вдалося встрибнути в  останній заліковий вагон (8-ме місце).

Естафета порадувала хіба що ареною, розташованою на височині звідки чудово проглядався навколишній пейзаж та значна частина дистанції. Глядачам, тобто тим, хто чекав своєї черги вийти на старт, звичайно, весело було дивитись як їх товариші по команді виповзають на гірку, розгублено крутять головою на вершині, а потім несуться вниз і знову деруться на гору.   Весело було поки сам не брав карту і не виходив на дистанцію. Складними, з  точки зору вибору варіанту та заходу, були 3…4 контрольні пункти, розташовані у кусках лісу, а в загальному,  враховуючи, що 80 % дистанції проходило на відкритій місцевості із набором висоти  300 м на 5-ти км – це був тест на виживання. Особливо не пощастило першим етапам. За кілька хвилин до  старту почався дощик і їм довелося бігти значну частину дистанції по пояс у мокрій траві, торуючи стежки, якими далі "спокійно" бігли 3-й та 4-й етапи. Чоловічий квартет у складі Бабича Сергія, Кості Маясова, Романа  Чепіля та Сашка Бевзюка у важкій боротьбі виборов четверте місце. Приємно констатувати, що ми трохи "навели шороху" по ходу гонки. На першому етапі Сергій постійно ішов у групі лідерів і фінішував у лідируючій групі з чотирьох команд. Костя, потужно відпрацювавши свій етап, передав естафету першим. Через невпевнений вихід на 1-й КП я  на третьому етапі пропустив Сашка Кратова із  команди Харкова і, незважаючи на прикладені зусилля, передав естафету із  відставанням у 10…15 сек і відразу після фінішу поділився своїми враженнями на "общедоступном язике" Пи…Пи…Пи… J. На жаль втома після Юніорського  чемпіонату Європи не дала можливості Сашкові втримати 2-ге місце, йому просто забракло фізичних сил на цій важкій дистанції. (А може він думав про щось інше ?). Наша жіноча команда посіла п'яте місце,  що теж не так уже й погано.  (Настя,  Галина,  Світлана, Надя).

У третій день ми бігали середню та довгу дистанції. Досить проста місцевість, помірний рельєф, чистий ліс, достатня кількість стежок і як наслідок досить високі швидкості. І це уже був НАШ день,  наша  НАДІЯ виправдала сподівання і перемогла на середній дистанції, де Галина Котило посіла 21-е місце. Таке ж місце, тобто 21-е посіла і Світлана Клочан на довгій дистанції, а Настя змушена була зійти через травму.  Чоловіча половина виступила дещо скромніше. На довгій дистанції в залікову вісімку  потрапив Сергій, я – 12-й так як і  Костя на середній,  де Сашко був 25-им.  
Ось так  для нас і пройшли ІІІ Всеукраїнські спортивні ігри. Не знаю, як оцінить наш  виступ спорткомітет, але 7-ме командне місце – це досить пристойний результат, як на мою думку. І наостанок хочу подякувати організаторам за проведену роботу, чекаємо всіх у вересні на марафоні.

Роман Чепіль

12.07.2007 р.