Андріє, для початку – коротка довідка про себе, як для КДБ: дата, місце народження, освіта, сімейний стан, спортивний розряд...
Та КДБ і так все знало, без довідок, що довгих, що коротких :-) . А для відвідувачів "Орієнтування у Львові":
народився 18 вересня 1960 року в Найкращому-На-Світі Столичному Королівському місті Львові. Освіта – майже така сама як у Чемпіона світу Еміля Вінгштедта – фізичний факультет університету. Сімейний стан – жонатий і "дитятий" вже багато разів :-).
Розряд – кмс, але (с) "це було давно і неправда"

Як прийшов у орієнтування? Чому ти обрав саме орієнтування?
В орієнтування прийшов тому, що було не під силу пробігти 3 круги по стадіону на "загальній" фізкультурі на 1-му курсі (я тоді був в 1,33 рази ширший ніж...

зараз (а ви подумали "ніж довший"? Це при моїх 1 м 92 см?) Захотілося "сачконути"... Якраз був набір в секцію орієнтування. На першому ж тренуванні тренер сказав: "Ну, для розминки, 10 кружків..." Як не дивно, я тоді витримав – бо біг сам і ніхто мене не підганяв. За це й ціную орієнтування – бо тут кожен приймає рішення самостійно і сам за себе.

Чи залишився у спорті хтось з тих, з ким ти починав тренування? Чим вони зараз займаються?
На жаль, ніхто з тих хто тоді в 1977-му біг зі мною "10 кружків для розминки" в спорті не залишився, хоча тоді спортивні результати у них були тоді значно кращі. Такий-от парадокс. Один з мого "річника" (але не з університетської команди) в орієнтуванні якимсь боком таки лишився – карти малює. Зараз – в основному в ісламських країнах, що подекуди для мене є цілковитою загадкою :-). Якщо з туза до десятки це ще якось можна уявити, то як він рисує валетів, дам і королів – адже іслам забороняє зображення людей :-)

Досягнення у цьому спорті (у т.ч. суддівський досвід)?
Щодо досягнень, то я найбільш ціную перемогу 2 роки тому на змаганнях з орієнтування з нагоди 1-го квітня. Тоді я переміг у ваговій категорії більше 100 кг. :-). Ясно, що найбільшою подією в орієнтуванні для мене стало проведення Кубку Світу і Чемпіонату Еуропи в 2000 році в Трускавці.

Де працював, де працюєш зараз?
Мені дуже пощастило з моєю трудовою кар'єрою. Спочатку працював інженером, згодом начальником відділу в обчислювальних центрах. Де дало досвід в галузі обробки інформації та управління персоналом. Тоді я сприймав орієнтування з точки зогу "обчествєнніка" :-). Потім працював в обласному спортуправлінні – це дало змогу побачити наш спорт з точки зору спортивного чиновника. Крім того, це дало змогу порівняти орієнтування з іншими видами спорту і запозичити з них все раціональне.
Згодом – робота викладача у Львівському Училищі Фізичної культури. Це був прекрасний педагогічний досвід. Його мені вдалося згодом реалізувати в ДЮСШ №6 м. Львова, де я працював спочатку тренером, згодом директором. Нажаль, педагогічна робота у нас мало ціниться матеріально. Зараз – співвласник магазину косметики в Трускавці.

Найбільше розчарування у спорті?
Напевне те, що керівник-непрофесіонал може занапастити успішну працю великої команди професіоналів. Якщо б українське орієнтування вчасно використало хоча б 1/10 того, що можна було використати в Трускавці після Кубку Світу і Чемпіонату Еуропи в 2000 році...

Кілька слів про етап московського орієнтування? Що цікавого взяв ти із цього періоду?
Ну, "Масква'т - сталица..." На той час в Україні людині з регіону "пробитися в обойму" організаторів Чемпіонатів УРСР було практично неможливо. А в Москві цінили толковість і працездатність. Найцікавіші висновки з цього періоду:
-Орієнтування дуже тяжко правильно і цікаво "показати на ТВ". Кілька разів я був у складі ГСК змагань, які мали якнайкраще на той час освітлення на ТВ – "Приз Центрального Телебачення". В певній мірі це був предтеча сучасного паркового орієнтування. Так от, незважаючи на те, що змагання проходили "під патронатом" Єльцина (тодішній 1-й секретар Міського Комітету КПСС, якщо хто забув, хто то такий:-)) і кількість телевізійної техніки на них була просто немислима навіть на наші IT-шні часи, незважаючи на професійний коментар Боріса Ніколаєвіча Огороднікова і годинний(!) прямий ефір, дивитися телевізійний репортаж не-орієнтувальнику було просто нецікаво!!!
- Інший досвід пов'язаний з орієнтуванням на лижах. Там, в Росії, воно дійсно відбувається "на лижах" :-). І саме тому я прийшов до висновку, що "маркіровка" – це не спорт. Так, це прекрасна вправа на читання карти, прекрасна забава "з орієнтуванням" для маленьких дітей, але – не спорт!

Запитання, як колишньому директору спеціалізованої ДЮСШ-6: проблеми дитячого орієнтування, твоє бачення подальшого розвитку нашого спорту серед дітей? Яким ти бачиш сьогоднішнє орієнтування у Львові, в області?
На жаль, орієнтування - спорт надзвичайно "нестандартний" – він дуже зле "вписується" в систему навчання дітей в ДЮСШ. Для того щоб нормально, відповідно до здорового глузду тренувати дітей, тренерові і адміністрації напевно слід постійно грубо порушувати всі типові нормативні документи, які регламентують роботу спортивної школи.:-). Перспективу в цьому відношенні має клубна система, однак для неї наше суспільство ще забідне, і, що значно гірше, ще задурне. Прецінь мало хто з батьків зможе/захоче платити за щось інше, ніж за футбол. :-(
В цьому відношенні орієнтуванню на Львівщині особливо "пощастило". Мало того, що величезні кошти марнуються на футбол, в якому успіхи, скажемо м'яко "помірні", то ще й на утриманні у Львівського міського і обласного бюджетів є пара-трійка спортивних "монстриків". Маються на увазі т.зв. "спортивні споруди для підготовки олімпійців". Це, наприклад, велотрек і "палац" водних видів спорту. Дуже шаную велосипедистів і плавців, однак витрати на утримання цих споруд потрібні величезні – тобто на власне спорт лишається значно менше, ніж потрібно.

Перспективи розвитку орієнтування у Трускавецькому регіоні? Задумки, ідеї?
З точки зору розвитку орієнтування "серед трускавецьких" перспективи не особливо втішні. Тут занадто сильна конкуренція з боку іншої позашкільної діяльності. Справу могла б зрушити хіба бригада з кількох молодих тренерів. В одиночку мені це не вдалося – я вже просто застарий для цього :-(. Якщо говорити про перспективи Трускавця, як тренувальної бази всього українського орієнтування, то читайте вище відповідь про моє найбільше розчарування в спорті. Час і потенціал, які мало орієнтування після проведення Кубку Світу і Чемпіонату Еуропи в 2000 році в Трускавці втрачені внаслідок недолугої політики колишнього керівництва ФСОУ. Щодо мене особисто – то маю одну ідею. Хочу збудувати в Трускавці або Східниці маленький готелик, в якому за розумну ціну могли б зупинятися орієнтувальними (не тільки з України). Шукаю зараз партнерів-інвесторів. На жаль, поки-що це тільки плани.

Чи можна щось зробити у львівському та в українському орієнтуванні, аби справи якісно змінилися на краще? Що ти особисто для цього робиш?
(с) "Не учите меня жить, лучше помогите материально" :-). Що й постараюся, в міру можливостей. А на початок – раджу всім вчасно сплатити членські внески у ФСОУ. Великою зміною на краще, яка вже сталася, вважаю те, що Президентом ФСОУ обрано людину, яка має реальний досвід реальних справ в орієнтуванні – Віктора Білошицького. Причому досвід як позитивний, так і досвід невдач – цей останній є набагато ціннішим.

Плани на 2004 рік?
Зараз планую допомогти в організації збору юнацької команди в квітні в Трускавці.

Кого в Україні серед спортсменів вважаєш за лідерів?
Безумовним лідером українського орієнтування є Юрко Омельченко. Прикро, що українське орієнтування довели до такого стану, що не дуже є ще кого назвати :-(

Твої достоїнства.
Напевне найважливіше – мене майже ніколи не давить "українська національна тварина" (жаба) :-) Але давай не будемо говорити про сумне :-)

Твої вади.
Мої вади є продовженням моїх достоїнств. Зокрема маю задуже добру пам'ять – мені тяжко комусь прощати – бо пам'ятаю.

Як ти проводиш вільний від роботи час?
В Трускавці вільного часу вистарчає тільки на те, щоб побавитися з дітьми і вигуляти мою собачку породи "піДбультер'єр" (по розмірах вона якраз поміщається під бультер'єром). Коли буваю у Львові – люблю зайти в художню галерею "Дзига" – там завжди відбувається щось цікаве. Ще люблю зайти в кав'ярню "Pid Synoju Flaskoju" (місце, де зупинився час :-)) , щоб прочитати "Львівську газету" або "Поступ" і випити гранчак буковинського шмурдяку (сорт сухого червоного вина. Не плутайте з т.зв. "краснєнькім" :-))

Улюблений вид спорту (крім орієнтування)?
Поки був кавалєром – то про улюбленими(крім орієнтування) видами спорту називав: "Бабслей, бабмінтон і бабскетбол":-) Якщо серйозно – то люблю дивитися лижні гонки, біатлон і гандбол. Причому чомусь (цікаво, чого-б то? :-) :-) :-) ) жіночий спорт мені дивитися цікавіше – там більше емоцій і пристрастей, крім того результати там менше передбачувані.
Ненавиджу футбол. (с)Аркадій Райкін: "Двадцять два бугая, да на полтора часа..." Повбивав-би!

А улюблені міста, країна?
Львів, Трускавець, Відень.
Країна?.. Гм... Австро-Угорщина часів нашого найсолодшого цісаря Франца Йосифа.:-) Знаєш, часто задають запитання: "Хто в усьому винен?" Я майже знайшов відповідь: "Серб Гаврило Принцип". Якщо б він в 1914-му році не замордував ерцгерцога Фердинанда в Сараєві, то Чемпіонати Еуропи 2000 (в Трускавці) і 2001 (в Угорщині) проводила б одна й та сама організація: "Цісарсько-королівська федерація орієнтування Австро-Угорщини".(-: Правда, країн-членів IOF було б на 8 менше :-(. Жарт, звичайно. Моїм великим бажанням є жити в заможній, безпечній і доцільно облаштованій країні. Але ще більшим моїм бажанням є, щоб такою стала Україна.

4 лютого 2004 р.