За 23 роки свого картографічного захоплення я досить довго користувався німецьким "Спорт-4"( і тепер, як резервний варіант, я ще тримаю модель цього компасу), потім швейцарським "RECTA DO -315", московською колбою на вцілілій після поломки платі"RECTA". А з 1996 року - "SILVA-4/54" з цифровим відліком азимуту. Чотири роки тому у мене була вже публікація у чернівецькому "Мідінфо" про цей компас (№1, 1997 р). На сайті "Сільви" цей компас тепер називається "SILVA EXPEDITION 54". Іншу технічну інформацію ви знайдете на http://www.silva.se/outdoor/products/comp_exp54.htm .
Кілька слів про цей компас. У колбу вмонтовано лінзу та дзеркальну призму. На прозорий стабілізатор, який обертається із стрілкою компасу, нанесено шкалу з ціною поділки 1 градус. Тримаючи компас у горизонтальній площині, візуєш на заданий об'єкт і через 1-3 сек. зчитуєш азимут із точністю 0.5 градуси (із практики використання - цілком достатньо і точності в 1 градус). Обертаючи колбу відносно плати, по досить зручній шкалі виставляємо виміряний азимут та відкладаємо його на планшеті . З використанням цього компасу практично виключається азимутальна складова похибки при вимірюваннях . Як недолік, відзначу певну незручність: у дощову або морозну погоду із певним зусиллям доводиться крутити колбу.
Є три варіанти роботи із компасом:
- зйомка азимуту і відкладання його на планшеті;
- виключно орієнтування планшету для визначення грубого азимуту;
- робота з компасом "під запис".
Якщо перші два варіанти можна назвати стандартними для роботи більшості картографів, то третій варіант (враховуючи специфіку компасу) зустрічається не часто. Коротко зупинюсь на ньому.
При відсутності хороших базових матеріалів доводиться досить багато і точно міряти. З допомогою цього компасу я замикаю ходи по колу, як правило, з бажаним виходом на базові опорні точки, роблю кілька перерізів. Вимірювання відбуваються досить швидко у прогулянковому темпі із записом "Азимут" - "кількість пар". При необхідності ще записую "висотний параметр" (як варіант - дані висотоміра CATEYE) та "особливий об'єкт на місцевості (якщо він є)". У кожній точці на місцевості роблю позначку (для збереження швидкості вимірювання - ногою на дорозі креслю риску). Потім у камеральних умовах вводжу у комп'ютер ці дані і в результаті, після обробки спеціальною програмою у масштабі зйомки отримую введені ходи у вигляді лінії із точками у форматі *.ocd. Програма написана моїм старшим сином Назаром на DELPHI 5.1 і складає 5 інсталяційних дискет (2 дискети - власне програма і ще 3 - стандартна Borland BDE- для підтримки баз даних). Розтягнення чи стиснення проміряних ходів найкраще робити у картографічній програмі OCAD, маніпулюючи ходом , як одним об'єктом.