Телефонний дзвінок від Романа Чепіля за кілька днів до змагань: "Орест, тут така справа. На лижах покататися хочеш? Ну заодно і маркіровочку поставиш, і на "Бурані" покатаєшся". Програма простенька - дві лижні гонки і маркіровка, тобто для мене роботи небагато. Тим більше, що заявилось попередньо лише 40 спортсменів. Даю згоду на суддівство. Ще до початку змагань Роман вже надрукував на лазерному принтері 60 чорно-білих карт, але я його "напрягаю" і він друкує ще 50 кольорових на нашому федераційному "Lexmark”-у. Тоді нам видалось, що брати кольоровий принтер немає потреби. Пакую рюкзак і 25 грудня разом із Ромком вирушаємо до Сянок. Він як бігаючий комп'ютерщик-секретарка, а я як нібито заступник гол. судді по дистанціях. Поїздом ми їхали зі Львова довгенько - 4.5 години, але перший сніг з'явився лише кілометрів за 40 перед Сянками. А у самих Сянках (це майже на Ужокському перевалі) снігу було десь сантиметрів зо сорок. Це не дивно, адже Сянки лежать на висоті 850 м над рівнем моря і майже у центрі карпатських хребтів.

Кілька слів по розміщенню. Інфраструктура у Сянках не розвинута зовсім. Таке поняття як готелі, кінопалаци, сауни, лижні підйомники - відсутні. Вокзал, магазинчики, їдальня є. Дві красиві церкви на одне невеличке село. Є і єдиний службовий готель для поїздних бригад. Саме там і розмістились кілька суддів. А всі учасники розміщались у приватному секторі по двоє і більше осіб у одну хату. І коштувало це по 5 грн. із особи. Туалет на вулиці, душ відсутній, проте сателітарка через кожні дві хати. До голови сільради мешканці села подали інформацію про можливість розміщення у своїй хаті учасників змагань і спокійно очікували своїх клієнтів.

Так ось, ми розміщаємось у готелі поїздних бригад і далі почалася безпосередня підготовка до змагань. Беру карту, спонсоровані лижі і вирушаю на кілька годин на прокладку маркіровки. Відразу стикаюсь із проблемою карти, яка не зовсім відповідала вимогам розміченої дистанції, бо готувалась В. Рижим та Л. Пронтішевою виключно для зимових змагань у заданому напрямку. Крім цього прокладаю трасу так, щоб не прочищати дистанції, бо часу на це вже немає. Але до темноти мені вдається натоптати по лісі третину дистанції.
26 грудня. День заїзду учасників. Але поки учасники заїхали, то я до обіду протоптав другу третину дистанції, а ще третину накатав "Бураном" головний суддя Беган Степан навколо горба. Вже після обіду за два дні топтань руки і ноги вже без особливого ентузіазму дивляться у сторону лиж.

27 грудня. Лижна гонка. Зранку холодно, десь -10. Старт на горбі біля церкви, де мобільник вже у зоні прийому. Траса широка - під ковзановий хід. У робочому темпі проходить цей старт. Спочатку стартували учасники на одному колі, а після них - еліта їздила 2 кола. Гонка швидкісна і результати якої показують загальний стан лижної підготовки учасників. Після обіду ще раз проходжу маркіровку, уточнюючи місця контрольних пунктів. Вже по 3-4 рази прокатуємо "Бураном" разом із С. Беганом дистанцію маркіровки.
Після невеликої обідньої паузи у мене виникає ідея про проведення у третій день замість лижної гонки ще однієї маркованої дистанції. Для цього можна було б використати частину прокатаних лижень, та накатати нові ділянки. Ідея хороша і після обіду відразу почала реалізовуватись. Я проходжу ще раз по дистанції маркіровки 1-го дня, наносячи на свою робочу карту усі можливі місця для КП. крім цього прокладаю інший варіант руху кінцевої частини макіровки. Під вечір дистанції маркіровки на наступні два дні готові. Залишилось завтра прокатати бураном.
Близько 16-00 біля сільської ради відбулось урочисте відкриття змагань: кращими спортсменами піднімається прапор України, гол. судді змагань Степану Бегану традиційно вручається "Карпатський коровай", суддям і представникам - грамоти-подяки від районної райдержадміністрації. Ввечері остаточно формую маркіровку і уточнюю параметри дистанції.
Ще перед засіданням представників Віталій Щербина висловлює ідею про можливість планування заданки. Ідея приймається і протягом короткого проміжку часу з’являються дистанції заданого напрямку. При цьому для цієї „новоспеченої” дистанції необхідно накатати лише кілька зрізок.
Засідання представників проходить у спокійній робочій обстановці. Ми попередньо оголошуємо, що у третій день може бути „заданка” замість простої гонки.

28 грудня. Старт намічено на 11-00. Мені треба проїхати близько 14 км, розставивши 11 КП та промаркувавши купу розвилок. "Буран" веде себе не по "робочому" і кілька раз вперто відмовляється рушати з місця. Але правдами і неправдами о 11-30 дистанція була поставлена і старт із запізненням у 40 хвилин було дано. Треба сказати, що на майбутнє одного начальника явно малувато для дистанції у 13 км із кількома розвилками, кожну із якої необхідно було промаркувати. Після завершення цього виду програми мої очікування на простоту дистанції не справились: „нульовиків” було зовсім мало, а „географія” проколів покривала усю карту. Можна сказати, що кваліфікація учасників нагадувала мені лижників, які користуючись фломастерами та голками грали у морський бій. Те що маркіровка суб’єктивний вид, який дає змогу співробітничати, зрозуміло без переконань. Одним із прикладів наведу карту учасниці, котра на всіх пунктах пройшла по „нулях”, а останнє бухгалтерське КП, яке стояло поміж хат, позначила у чистому полі. Явно, що позначити попередні КП ій явно допомогли сторонні учасники. Але плюсом маркіровки є невеликі затрати на прокатку лижні. І це у багатьох випадках виручає.
У цей же день, коли учасники змагались, я пройшовся по потенційним зрізкам, намітив КП для заданки. Зробив це ногами, бо на моїх лижах, які раніше мені люб’язно надав Чепіль Роман, хтось із юного покоління бігав дистанцію. Пізніше ”ловлю” буран і ми прокатуємо необхідні зрізки. Під вечір заданка була готова. Малюю контрольні карти, визначаю параметри. Залишається годинка до суддівської. Малюю 10 карт із нанесеними лижнями для кожної із команд. Уточню, що комп’ютера і принтера ми не взяли (попередньо було заявлено 40 учасників і планувалась лише маркіровка). Тому для заданки необхідно було намалювати 80 карт із усіма лижнями. Оскільки усі представники були двома руками „за” орієнтування, а не лижну гонку, то всі погодились для своєї команди намалювати зеленим фломастером лижні треки, підписавши при цьому кожну карту.
Засідання представників. Оголошуються попередні результати. Претензій що-до штрафу не має і теоретично, не повинно було б бути, бо усі карти аналізувала один досвідчений суддя – Галина Котило. Усі спірні питання ми вирішували удвох, надаючи учаснику перевагу. Роздаю чисті карти представникам і через годину одержую Ії назад, але із зеленим рисочками. Наношу усі дистанції (востаннє „руками” без техніки робив це років з 10 назад). Сортую карти і віддаю бригаді старту.

30 грудня. Заданий напрямок. Старт заплановано на 10-00. Дистанцію ставлять троє начальників і ми до 10-00 встигаємо розставити усі 9 КП. Змагання відбуваються у спокійному ритмі і виглядали на лижну гонку із мінімальними елементами орієнтування. Лише чоловіки стояли перед вибором на одному із перегонів: або об’їжджати кругом, або навпростець із лижами в руках долати яр (див. Карту). В результаті вигравав той, хто їхав лижами і ця перевага складала близько 3-х хвилин.
До 13-00 попередні результати для нагородження були пораховані. Елітна група нагороджується медалями держкомспорту України (вартість медалі 25 грн.) і грамотами (вартість 17 грн.), а інші групи теж одержують медалі і грамоти, які гол. Суддя Степан Беган терміново „виписав” із Львова із власних резервів.
О 16-00 більша частина учасників і суддів сідають у електричку до Львова. Їдемо повз державний кордон України. Фотографую золотого та срібного призерів серед чоловіків. А буквально через 15 км снігу на полях практично не має.