І. Створення бази-основи

Створення бази-основи за допомогою топоприв’язчика GPS-12 та висотоміра(альтметра).

Топоприв’язчик GPS-12 (та інші типи) є багатофункційним приладом, за допомогою якого можна вимірювати швидкість та напрям руху, абсолютні та відносні координати місцезнаходження, відображати на екрані приладу пройдений шлях, а також застосовувати ряд інших функцій. Є також функція вимірювання абсолютної висоти (з допомогою супутників), проте через велику похибку доцільніше використовувати альтметр.

Для тих, хто бажає більше дізнатись про різні типи GPS та їх ціни – завітайте на WEB-сторінку: http://www.wolfffishing.com/gpssection.html

Ми зупинимося на одній із функцій GPS-12 – визначення координат точок. GPS-12 дозволяє визначати координати з максимальною похибкою 15 м (мінімальна похибка 4 м, залежить від розташування супутників, погоди, наявності навколо високих об’єктів, які частково закривають небо). Щоб визначити координати місцезнаходження, необхідно, щоб GPS спіймав сигнал як мінімум від 3 супутників зв’язку.

А) З GPS-12 проходимо всі характерні точки місцевості, такі як: перетини доріг, кути полів, вершини горбів та інші, записуємо їх координати і малюємо абриси.

Б) Прив’язуємо дану місцевість до системи координат, для цього за допомогою компасу і рулетки вимірюємо на відкритій місцевості базові відрізки ~ 200-500 м по осі “Х” та “Y”. Визначаємо координати цих точок та початкової точки на місцевості з допомогою GPS.

Це потрібно для того, щоб узгодити масштаб робочої сітки по осях “Х” та “Y” з значеннями, які видає прилад. Масштаб для обох осей буде неоднаковий.

На наступному рисунку показано осі координат та три виміряні точки:

500 М

Y

X

(28.110; 48.123)

(28.110; 48.393)

(28.530; 48.123)

Отже, ми вибрали зручну точку на місцевості (початкову) та виміряли її координати – це точка з координатами (28.110; 48.123). Далі ідучи вздовж ­ Сх-Зх, знайшли точку, віддалену від початкової на 500 М (віддаль виміряли з допомогою рулетки). Вимірявши з допомогою GPS координати, отримали: (28.530; 48.123). Отже, видно, що пройшовши на місцевості 500 метрів, значення координат вздовж осі “Х”, які видає прилад, змінилися на: (28.530 - 28.110) = 0.42 (відносних одиниць координат, які GPS отримує з супутників).

Пройшовши таку ж відстань в 500 М від початкової точки в напрямі Пд-Пн, знаходимо точку з координатами: (28.110; 48.393). Порівнявши різницю координат, отримаємо значення кількості в.о. координат GPS, яке відповідає 500 метрів вздовж осі “Y”: (48.123 – 48.393) = 0.27 в.о.

Звідси випливає, що значення по осях є різні і становлять 0.42 і 0.27 в.о. відповідно для осей “X” та ”Y”. А отже, майбутня сітка, на яку будуть наноситись точки, матиме неоднакову ширину (Х) і висоту (Y) клітинок. А значення висоти і ширини клітинок (кроків) сітки будуть рівні:

мм; мм;

В) За допомогою комп’ютера викреслюємо робочу сітку в масштабі 1:5000 (при друкуванні карту зменшимо у 2 рази).

Г) На робочу сітку наносимо всі записані на місцевості координати характерних точок і з’єднуємо їх згідно абрису.

ІІ. Використання альтметра

За допомогою альтметра наносимо на робочу таблицю висоти характерних точок, визначаємо точки проходження горизонталей.

Слід відзначити, що альтметр працює на базі барометра і його покази дуже залежать від атмосферного тиску (при падінні тиску на 1 мм.рт.ст, альтметр покаже зростання висоти 10 м), тому ділянку потрібно проходити швидко з виходом в початкову точку. Якщо перший та останній заміри початкової точки не співпадають, то потрібно внести корективи, або повторити вимірювання при більш сприятливій погоді. Абсолютну висоту на спортивних картах, як правило, не вказують, але при бажанні її можна прив’язати до топографічної карти.

ІІІ. Детальне знімання карти місцевості

Наносити орієнтири на місцевості найкраще на спеціальну геодезичну плівку, що не боїться вологи. Плівка приклеюється скотчем на планшет з твердого рівного матеріалу. На плівку наносяться магнітні меридіани – північно орієнтовані лінії (наприклад на відстані 2 см один від одного). Під плівку можна підкладати робочу сітку. Такий шматок плівки називають чорновиком.

Щоб нанести об’єкт на чорновик, необхідно здійснити наступне:

- компасом беремо азимут від базової точки на орієнтир;

- відкладаємо тонку лінію з заданим азимутом на планшеті;

- вимірюємо кроками (можна рулеткою) віддаль;

(довжина однієї пари кроків рівна приблизно 1.5 м);

- множимо кількість пар (наприклад 25) на коефіцієнт 0.3 і відкладаємо на планшеті 25*0.3=7.5 мм (при масштабі знімання 1:5000).

Таким чином проходимо від одної базової точки до іншої. В більшості випадків кінець нашого “ходу” і друга базова точка не співпадуть, тому потрібно рівномірно скоротити чи розтягнути наш хід. Найпростіше це зробити за допомогою комп’ютера.

Знімання 1 км2 карти вищеописаним методом потребує від 30 до 300 год (в залежності від складності місцевості та кваліфікації картографа). Необхідно пройти (зробити “ходи”) всіма дорогами, границями лісу, струмками. Найскладніша частина – це знімання рельєфу. Треба зробити “ходи” усіма хребтами, ярами, визначити за допомогою альтметра точки, де повинні пройти горизонталі.

Наступним етапом після нанесення всіх об’єктів на чорновик – є викреслювання чистовика карти. В кінцевому варіанті карта роздруковується (тиражується) в типографії. Автоматизувати і полегшити процес підготовки карти для тиражування допомагає комп’ютер. Для цього можна скористатись спеціалізованою комп’ютерною програмою, наприклад OCAD, яка призначена для викреслювання карти в спеціальних умовних знаках.

-------------------------------------------------------------------------------------------

Якщо у вас виникли запитання, пишіть: stramyk@org.lviv.net

Також можна отримати даний документ в форматі *.doc, в дещо розширеному вигляді (з рисунками).